Володимир Мороз захопив слухачів детальним викладом подій, які сформували долю Галицької митрополії. Його доповідь пролила світло на те, як політичні інтриги, зовнішні впливи та релігійні суперечки змінювали церковну карту тогочасної Русі-України і сусідніх країн. Головними точками уваги у дослідженні стали:
- Передумови відновлення Галицької митрополії у 1371 році.
- Вплив політичних гравців – Угорщини, Польщі та Молдавського князівства.
- Територіальні трансформації митрополії та їхні причини.
- Роль патронів-покровителів у збереженні церковної автономії.
Галицька митрополія була заснована ще у 1303 році, але скасована у 1347 році. Після свого відновлення у 1371 році вона пережила складні часи. Постійна боротьба між угорськими та польськими правителями за терени, які входили до складу митрополії, а також активна роль у церковному житті Молдавського князівства, котре в еклезіальному плані входило до її складу, опозиція Київських митрополитів, які резидували у Москві, – все це спричиняло значні зміни в статусі і юрисдикції Галицьких митрополитів. Зокрема, угорські та польські королі бачили митрополію як стратегічний центр для свого впливу, тоді як молдавські князі підтримували її як своюЦеркву, не бажаючи бути напряму підпорядкованими Константинополю.
Доповідач пояснив, як із 1370 року, після смерті Казимира III Великого, який і домігся відновлення Галицької митрополії, політична ситуація загострилася. Галичина кілька разів змінювала політичне підпорядкування, і лише в 1387 році надовго увійшла до складу Польщі, що й визначило подальшу долю митрополії.
Відтак автор дослідження перейшов до розгляду церковних питань. Він розповів, як саме за ініціативою польського короля Казимира III Константинопольський патріарх Філотей у 1371 році відновив Галицьку митрополію, як її очолив митрополит Антоній, хто був його святителем, на які єпархії поширювалася юрисдикція Галицького митрополита. Доповідач детально висвітлив, чому діяльність Антонія проходила у складних умовах. Наприклад, пояснив, через що саме у 1389 році, митрополит Кипріян Цамблак отримав патріаршу грамоту на об’єднання митрополій Києва, Галича та всієї Русі, що спричинило новий виток боротьби за церковну владу.
Розглядаючи роль Молдавського князівства у житті і вирішенні долі митрополії, доповідач показав, як молдавські князі опиралися її поділу і навіть відкидали пропозиції Константинополя створити окрему Молдавську митрополію. Молдавські господарі, прагнучи церковної незалежності, підтримували галицьких митрополитів і відстоювали своїх єпископів, висвячених Галицьким митрополитом, на служіння яких Константинополь не давав згоди. Зрештою, у 1391 році Константинопольський патріарх призначив адміністратора Галицької митрополичої єпархії, але й цевикликало конфлікт із польськими правителями, бо король Владислав ІІ Ягайло підтримував місцеву єрархію, кандидатом на митрополита з боку якої був Луцький єпископ Йоан. Окрему роль у цій історії відіграли воєводи Балиця і Драг із Мараморошу (частини Галицької митрополичої єпархії) – засновники Грушівськогомонастиря, яких Константинополь визнавав правними патронами Галицької митрополичої єпархії. Це багаторічне протистояння стало однією з причин подальшого послаблення митрополії і кризи Галицької митрополичої єпархії.
Фото: бр. Павло Станьковський